Хто вміє віночок вити –той вміє життя любити.

Мета: Розширювати та узагальнювати знання учнів про усну народну творчість, її жанри та особливості. Виховувати повагу до надбань українського народу, до мови, традицій та обрядів; виховувати почуття дружби, колективізму. Розвивати увагу, кмітливість, здійснювати національно-патріотичне та естетичне виховання.

Вчитель. Колись, дуже давно, коли наші прабабусі і прадідусі були молодими, юними дівчатами і юнаками, коли не було ні телевізора, ні будинку культури, ні бару, ні дискотеки, парубки та дівчата  збирались у доброї господині та щирого господаря на посиденьки. Вони вишивали рушники, плели вінки, жартували, співали і, звичайно, танцювали. І ці посиденьки називались вечорницями. От сьогодні, шановні глядачі, ми пропонуємо вам до уваги українські вечорниці.

(до залу входять дівчата, співають пісню „Несе Галя воду”).

Господиня. Ото біда мені з таким хазяїном, пішов по воду та ніби і пропав. Я й світлицю прибрала, і коровай вже спекла, і вареників наварила, а його й сліду немає.

-           Агов, Степане, де ти? Іди вже швидше до хати, бо вже і гості скоро завітають.

Господар. Та йду вже, йду! Пішов до криниці по вода та й зустрів кума, розговорилися та й забарився. Не гнівайся, Одарко.

Господиня. Добре, добре, став швидше відро та причепурися, а то вже й дівчата он ідуть.

Дівчата. Добрий вечір, добрим людям! Чи можна до вас у гості?

Господар. Заходьте дівчата, заходьте. Ми завжди гостям раді.

Господиня. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

                    Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

                    Для гостей відкрита

                    Наша хата біла.

                    Тільки б жодна кривда

                    В неї не забігла.

                    Хліб ясниться в хаті,

                    Сяють очі щирі,

                    Щоб жилось по праці,

                    Щоб жилось у мирі.

Сідайте дівчата та пісню заспівайте веселеньку, а там і хлопці наші йдуть.

Дівчата. А що, і заспіваємо, ми до пісень та танців охочі.

(дівчата співають пісню „Ой у лісі калина”).

Господар. А ось і хлопці наші йдуть, чуєте?

Хлопці заходять до світлиці. Добрий вечір, господарю й господині, і вам любі дівчаточка.

Господиня. Сідайте хлопці, сідайте, в ногах правди немає.

Хлопці. (до дівчат) А що це ви дівчата сьогодні так вбралися, причепурилися, у віночки які красиві нарядилися?

Дівчата. А як кажуть: Хто вміє віночки вити –

                                     Той вміє життя любити.

                                     Який вінок – такий голосок.

                                     У цьому дворку, як у вінку.

Ось послухайте, ви, хлопці, і ви, шановні гості.

1-а дівчина. Український віночок – непросто прикраса, а й оберіг, ”знахар душі”. В сиву давнину їх носили тільки дівчата, плели їх тільки із живих квітів і вважали, що в них є чаклунська сила, яка здатна захистити їх від будь-якого лиха.

2-а дівчина. Плести віночки – то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети: як плести, коли і як збирати квіти для вінка. Дівчата починали носити віночок із трьох років (його плела мама).

3-а дівчина. Найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі, маленькі білі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її в народі називають деревцем. Її вплітали у віночок, як символ нескоренності.

4-а дівчина. До віночка також вплітали барвінок, вважали його символом життя, бо він має лікувальні властивості. Люди вважали, що він розвиває зір.

5-а і 6-а дівчини. До віночка дівчата вплітали квіти вишні та яблуні, як символ материнської любові. Калина у віночку – символ краси та дівочої вроди, символ нашої вродливої України.

1-й учень. Посадіть калину..

                   Коло школи,

                   Щоб на цілий білий світ

                   Усміхнулась щиро доля -  

                   Материнський ніжний цвіт.

2-й учень.  Посадіть калину...

                   На городі,

                   Щоб розквітнула земля!

                   Із роси – пречиста врода,

                   З неба – почерк журавля.

3-й учень.  Посадіть калину...

                    Коло тину.

                    Щоби злагода цвіла.

                    Буде щедрою родина –

                    Буде честь їй і хвала.

4-й учень.   Посадіть калину...

                    Коло хати,

                    Щоб на всеньке на життя

                    Стане кожен ранок святом,

                    Дітям буде вороття.

5-й учень.   Посадіть калину...

                    В чистім полі.

                    Хай вона освятить час!

                    Рід наш любить дуже волю,

                    Хай же й воля любить нас!

6-й учень.  Синє небо,

                   Золоте поле...

                   Посадіть калину

                   Коло школи.

7-й учень.  А щоб цвіт її не стерся,

                   Не зів’янув в спориші,

                   Посадіте коло серця,

                   Щоб цвіла вона в душі.

6-а дівчина. До віночка дівчата також вплітали безсмертник. Люди вважали, що безсмертник дарує здоров’я. Ромашки у вінку символізували доброту і ніжність.

Між ромашок в лісі біля річки

Йшли в віночках білі дві сестрички.

Віддаля і розпізнати важко,

Де малі дівчатка, де ромашки.

Ромашки переплітали у вінку з батіжком хмелю – символом гнучкості й розуму.

7-а дівчина.

Розцвіли червоні маки...

Вранці, по росі,

Я піду і позриваю

Маків для краси.

А тоді найкращу квітку

В коси заплету,

І сама посеред поля

Маком зацвіту.

Мак з’явився в українському віночку в часи боротьби українського народу за незалежність. Кожна родина когось втрачала в тій боротьбі. І розцвіла пролита кров маковою квіткою в українському вінку. Мак є символом печалі й туги. Вважали, що мак дає сон та береже думку.

8-а дівчина. Також до віночка вплітали чорнобривці; при цьому вважали, що вони допомагають позбутися головного болю. Ружа у івночку є символом віри, надії, любові.

Господиня. Отже, бачите хлопці, що наші дівчата не тільки красиві, а ще розумниці які.

Господар. Українці – народ співучий. Кажуть, де три українці. Там цілий хор. Споконвіку наші предки мали хист до співу. А як ви вмієте співати? (Хлопці і дівчата співають частівки).

Дівчата.

Полюбила коваля.

Така доля моя.

Я ж думала кучерявий,

А в нього й чуба нема.

Хлопці.

Галю, Галю чорноброва,

Чого в тебе брови криво?

На козака задивилась,

Та брівоньки і скривились.

Дівчата.

А до мене Яків приходив,

Коробочку раків приносив.

Я ж тії раки забрала,

А Якова з хати прогнала.

Хлопці.

По дорозі жук, жук

По дорозі чорний

Подивися, моя мила,

Який я моторний.

(Після виконання частівок до зали вбігає захеканий хлопець).

1-й учень.

Чого, брате, так збілів?

Що з тобою сталось?

2-й учень.

- ах, за мною через став

аж сто вовків гналось!

1-й учень.

Бог з тобою ... Сто вовків!..

Та б село почуло ...

2-й учень.

- Та вірно пак і не сто.

А п”ятдесят було.

1-й учень.

Та й п”ятдесят диво в нас ...

Де б їх скільки взялось?

2-й учень.

- Ну, Іванцю! Нехай так,

але десять гналось.

1-й учень.

Та і десять не було!

Страшно і одного ...

2-й учень.

- А як один? Аби вовк!

Страшно і одного ...

1-й учень.

А може, то і не вовк?

2-й учень.

- А що ж то ходило?

Таке сиве та мале,

А хвостик, як шило.

Господиня.

-           Чом ви, гості, сидите,

Танцювати не йдете?

Ви ж до танців беручкі!

Нумо вдарим в каблучки!

(Танцюють український танець).

1-й хлопець.      Згадайте хлопці, здається мені, що наші дівчата думають, що ми вміємо тільки співати і танцювати, але ми теж дещо знаємо про віночок, а саме про стрічки, які в”язали до віночків.

2-й хлопець.      Найпершу у віночку – посередині, в”яжуть світло-брунатну – символ землі-годувальниці.

3-й хлопець.      Обабіч д брунатної – жовті стрічки – символ сонця.

4-й хлопець.      За жовтими стрічками в”яжуть світло-зелені – символ краси і молодості. Далі ідуть блакитні та сині стрічки – символ води.

5- хлопець.        Далі в”яжуть жовтогарячу стрічку – символ хліба, за нею – фіолетову – символ мудрості людини. Наступна стрічка – малинова – символ душевності, щирості.

6-й хлопець.     Після малинової в”язали рожеву – символ достатку. В”язали до строю і білу стрічку, але тоді, коли її кінці були розшиті сріблом і золотом.

    Дівчата, які вплітали у віночок мак, одночасно підв”язували під нього червону стрічку – символ печалі.

7-й хлопець.     Люди вірили у силу стрічок. Стрічки – обереги волосся від чужих людей; відмірювались вони по довжині дівочої коси і відрізалися трохи нижче коси, щоб її сховати. Коли дівчина росла сиротою, то в коси вплітала блакитні смерічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчину.

8-й хлопець.   А в ніч на Івана Купала дівчата кидали свої вінки у воду, куди вінок попливе, там і доля чекає.

Господар. От молодці наші хлопці, як багато знають. За це їх мабуть, і почастувати чимось добреньким годиться, що там у нас є.

Господиня.  А що є, то вже є! Які ж вечорниці без вареників. Пригощайтеся, любі друзі, і гостей запрошуйте, хай і вони поласують.

(Співають пісню „А мій милий вареничків хоче”)

Дівчина.   А зараз нам час і додому. Спасибі вам, добрі господарі, за гостину. До побачення.  (Ідуть і співають)

Вчитель. Сьогодні ви дізналися про один з українських оберегів – віночок. Усього в Україні існувало 77 видів віночків. Зараз віночків оберегів не плетуть. Граючись, ви, мабуть, виплітаєте вінки з кульбаби, ромашок, волошок, але вони не є оберегами. Тепер віночок можна побачити лише на якомусь святі чи концерті. Але й до цих віночків необхідно ставитися з повагою. Дівчину завжди по віночку впізнають. Про це говорить таке народне прислів”я.

Хто вміє віночок вити -

Той вміє життя любити