Сімейна рада. Від батьків – дітям.

 

Спільна діяльність сім’ї та школи відіграє важливу роль у вихованні й становленні особистості школяра.  Сім’я з її взаєминами між дітьми і батьками – перша школа інтелектуального, естетичного і фізичного виховання. Для мене як для вчителя важливо, щоб ця перша сходинка у вихованні була успішною. Тому, працюючи в школі, надаю  великого значення моральній, інтелектуальній, естетичній обстановці, в якій перебуває дитина-школяр. Знаю, що вирішальну роль у її формуванні відіграють люди,  які оточують її, усе багатство і багатогранність людських відносин, які вона може спостерігати і до яких залучена. Вважаю першочерговим завданням кожного вчителя створити для дітей такі умови, у яких би кожен школяр почувався комфортно в емоційному плані, а для цього необхідно добре знати особливості взаємин між дитиною і батьками, наблизити атмосферу в класному колективі до такої, яка дала б змогу учневі чи учениці вільно, відверто, не боячись осуду, висловлювати свої думки і вірити в те, що добро, краса і правда завжди перемагають.

    Без участі батьків у виховному процесі реалізація ідеї всебічного розвитку особистості, а тим більше успішне входження її в життя неможливі. Все, що послаблює повсякденну участь у вихованні дітей, послаблює і школу. Тому я практикую залучення батьківського колективу до розв’язання  всіх питань, що стосуються школи, класу. На думку В.Сухомлинського, «без виховання дітей, без активної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива сама сім’я як первинний осередок суспільства, неможлива школа як найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий моральний прогрес суспільства».

      Багаторічна практика роботи у сфері шкільно-сімейного виховання показала, що всі проблеми, які виникають у дитини в школі, ускладнюють і сімейні стосунки, особливо в тлі сучасних суспільно-економічних подій. Без високої педагогічної культури оточення дитини (сім’ї, суспільства) зусилля вчителя, якими б наполегливими вони не були, виявляються недостатньо ефективними. З огляду на це впроваджую у свою роботу обов’язкові педагогічні практикуми, консультації, диспути, виставки, анкетування, конкурси, ігри-змагання, родинні свята.

    Моїм професійним кредом є думка В.Сухомлинського: «Без виховання дітей, без активної участі сім’ї неможливий не можливий прогрес суспільства. Гармонійний всебічний розвиток можливий лише там,  де два вихователі – школа і сім’я – не тільки діють одностайно, ставлячи перед дітьми ті самі вимоги, а й є однодумцями, що поділяють ті самі переконання, завжди виходять із тих самих принципів, не допускають ніколи розходжень ні в меті, ні в  засобах виховання».

   Практикую впровадження 33 кроків:

-          Чарівні слова

-          Чай удвох

-          Обніміть дитину!

-          Домашні тварини і дитина

-          Політика чесності

-          Нагороджуйте інших

-          Розмова на подушці

-          Переможцем став…

-          Гра «Якщо…, то…»

-          Який я?

-          Визнайте тему

-          Очі в очі

-          Підказуйте

-          Хваліть за доброту

-          Сваріть чесно

-          Не обманюйте

-          Руки геть!

-          Приховані звуки уваги

 

-          Справжній друг

-          Спочатку запитайте

-          Обговорюйте ситуацію

-          Добрий приклад

-          Поклади на місце

-          Боротьба з брутальністю обмін ролями

-          Дотримуйтеся чистоти

-          Допоможіть зберегти обличчя

-          Причини і наслідки

-          Заохочуйте до чесності

-          Лавочка для забіяк

-          Чарівна скринька

-          Самостійність і допомога

-          Ніколи не порушуйте обіцянок

 

Також впровадили «Скарбничку сімейних правил». Ось як відповіли наші батьки на запитання «Які у вас є сімейні правила виховання?»:

·         Завжди говорити дітям правду.

·         Поважати дитину, рахуватися з її точкою зору.

·         Якщо дитина завинила, батьки повинні взяти себе в руки, згадати себе в її віці, і тоді стане ясно – карати її чи ні.

·         Не лихословити.

·         Вести здоровий спосіб життя.

·         Якщо у мами і тата виникає необхідність «з’ясувати стосунки» - робимо це без дітей.

·         Учимо дитину правильно оцінювати свої вчинки.

·         Намагаємося уникати нотацій, знаходимо час, щоб пояснити дитині все спокійно.

·         Запрошуємо друзів своїх дітей у гості.

·         Цікавимося думками, переживаннями дитини.

·         Не можна підвищувати голос на дітей.

·         Обов’язково всією родиною ввечері за стіл! Що може бути краще від спільної вечері?

·         Батьки повинні поважати старших і вчити цього дітей.

·         Не можна говорити погано про людей у присутності дітей.

·         Ніяких фізичних покарань за проступки або двійки.

І, мабуть, найголовніше правило, сформульоване батьками: «Не треба жодних правил, потрібні турботливі, люблячі батьки!»  Вони пам’ятають, що  самі запросили дитину в свою сім’ю, а значить, у силах зробити все, щоб життя малюка було світлим і радісним.