Живи моя державо, Україно

 

Сцена в українському стилі, ведучі в українських костюмах. Звучить мелодія пісні „Україно, Україно...”.

 

Ведуча. Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна... Які це прості і разом з тим прекрасні і святі для нас слова. Рідний край починається для нас не лише з хрещатого барвінку, верби та калини, без яких, як кажуть, нема України, а й і з маминої колискової пісні, батькового дому.

Ведучий.

Люблю тебе, Вітчизно,

Мила Україно,

Бо щастя жити

Ти мені дала.

Для мене ти одна

І рідна, і єдина,

Я все зроблю,

Щоб ти завжди цвіла.

(Звучить пісня „Горобина ніч”).

 

Ведуча. Кожна людина завжди з великою любов”ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, брати і сестри. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде велика держава – Україна.

Ведучий.

Скільки світлих доріг ти для мене відкрила

До високих зірок у широкі поля.

У мені твоя кров, умені твоя сила,

Найдорожча з усіх, рідна земле моя.

(Звучить пісня)

 

Ведуча.

Ми всі діти українські,

Український славний рід.

Дбаймо, щоб про нас далеко

Добра слава йшла у світ.

Ведучий.

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край наш над усе.

(Пісня „Моя земля”)

 

Ведуча.

Я щиро так люблю усе навколо нас,

Усе, що є й було багато сотень літ ...

Люблю чарівний ліс і житечко зелене,

Увесь казковий неповторний світ!

Ведучий.

Усе мені тут рідне: і поля й джерельця,

Я міцно на своїй землі стою.

Тепло своїх долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю.

(Пісня „Сива птаха”).

Ведуча.

Ми українці – велика родина,

Мова і пісня її солов”їна,

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для всіх нас – Україна.

Ведучий.

Саме салина символізує дух нескореності українського народу, а також дівочу красу. Це симкол кохання, краси, щастя. Невесні вкривається білим цвітом і стоїть, мов наречена, в білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів.

(Пісня „Червона калина”)

 

Ведуча.

Щоб в очах синіли небеса,

Щоб в душі не гаснуло свічадо...

Пісне наша – гордість і краса,

Квітка дивна з росяного саду.

  Ведучий.

Пісня наша з материнських вуст

Жайворонком висне у зеніті.

Я тобою , пісне, зву і звусь,

Я тобою вищаю у світі.

(Пісня „Вклоняюсь піснею”)

 

Ведуча.

Живи, моя державо Україно!

Нехай зоріє небо над тобою,

Хай хвилею сріблясто-голубою

Вода Дніпра до серця твого лине.

Ведучий.

Хай не міліють ріки та озера,

І буде в них вода цілюща й чиста,

Хай не згаса калинове намисто,

А колос наливає повне зерно.

(Пісня „Рідний край”)

 

Ведуча.

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя,

Хай лунає мова солов”їна,

Пісня неповторная твоя.

(Пісня „Наша мова”)

 

Ведучий. Во ім”я святого і високого імені матері, землі рідної, України славної нехай єднаються наші серця.

Ведуча. Во ім”я хліба святого і пісні небесної нехай долається зло і кривда.

Ведучий. Во ім”я добра і справедливості нехай воскресне рука, сіюча хліб і благодать.

Ведуча. І якщо у ваших душах є хоч краєчок щедроти і милосердя, примножте його. Міцно станте на рідну землю, а вона віддасть вам твердиню духу, потребу життя, глибину віри.

(Пісня „Пісня на добро”)

 

 

Учень.

Замахала білими крильми,

Забриніла тополиним листом

І розбіглась дивом між людьми –

Голосним, схвильованим і чистим.

Учень.

Щоб в очах синіли небеса.

Щоб в душі не гаснуло свічадо...

Пісне наша – гордість і краса,

Квітка дивна з росяного саду.

Учень.

Поведи й мене до джерельця,

Звідки ти пила живучу воду.

Пригорнись до вуст і до лиця-

На прозорість на душевну вроду.

Учень.

Пісня наша з материнських вуст

Жайворонком лине у зеніті.

Я тобою пісне зву і звусь,

Я тобою вищаю у світі.

Учень.

Вклонимось з тобою до землі

Й, може, разом упадем у полі...

Тож неси на білому крилі,

Солов”їна пісне, нашу долю!