Психологічні засоби оптимізації творчого розвитку учнів молодших класів

 

В статті розглядається проблема творчого розвитку учнів молодших класів. Приділяється увага психологічним засобам оптимізації розвитку творчості. Орієнтації молодших школярів в світових процесах та адаптації до них. Даний матеріал допоможе вчителю визначити умови розвитку творчих здібностей школярів.

 

Творчий розвиток особистості за всіх часів розглядався як один з пріоритетних напрямів освіти. ХХІ століття – ера принципово нових знань і способів пізнання. Здатність до творчості дійсно стає умовою орієнтації людини у швидкозмінних  світових процесах, умовою не тільки адаптації до них, а й власної життєтворчості. У цивілізованому світі, де майбутнє не може бути чітко прогнозовано, а теперішнє має декілька потенційних ліній розвитку, людина знаходиться в ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення відповідно до умов життя і праці. Отже, на всіх рівнях неперервної освіти повинні створюватися умови для розвитку інтелекту і творчих якостей особистості, підготовки її до життя у відкритому суспільстві, самостійної взаємодії з динамічним світом професійної праці. Актуальність проблеми творчого розвитку особистості молодої людини сьогодні чітко усвідомлюється, тому це питання нині є актуальними і на державному рівні. Але у вирішенні цієї проблеми є багато труднощів. По-перше, здатність людини до творчості не характеризується однією конкретною здібністю (виключаємо тут випадки прояву яскравої обдарованості – музичної, художньої тощо). Це інтегрована якість особистості, яка відображає її особливу внутрішню структуру: спрямованість, певні психічні процеси, характерологічні якості, уміння. Головною ознакою творчої особистості вважаються її творчі якості, тобто індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання. Тому проблема цілісного педагогічного впливу, який би забезпечував інтеграцію психолого-педагогічних умов навчання з внутрішньою «творчою» структурою особистості є надзвичайно складною для реалізації у системі масового навчання.

Про здатність учнів до творчості, можна зробити висновок з врахуванням таких критеріїв: застосування принципово нових підходів до вирішення навчальних проблем; комплексне і варіантне використання в навчальній практичній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок; бачення нової проблеми у зовнішнє знайомій ситуації, знаходження варіативних шляхів її вирішення; застосування науково-доказового вибору дій у конкретній навчальній ситуації; проведення систематичного самоаналізу власної діяльності, науково-дослідницької роботи за творчим узагальненням власного досвіду, досвіду інших; прояв гнучкості при виборі оптимального управлінського розв’язання проблем  у нестандартних (особливо конфліктних) ситуаціях.

Інша проблема полягає в тому, що рівень розвитку творчих психічних процесів побачити досить складно. Разом з тим, він має вирішальне значення для розвитку творчої особистості. Тому актуальною є проблема розробки і впровадження методик щодо вірогідного вивчення психічних процесів, які сприяють успішності у творчій діяльності.

Ще одна проблема полягає в необхідності врахування і використання закономірностей перебігу процесу творчості, його шести етапів і того, що сам процес впливає не тільки на результат, а й на творчий розвиток суб'єктів творчості. Тому, важливо, щоб у результаті перебігу навчального процесу виникало нове творче досягнення, котре не міститься у вихідних умовах, щоб він був спрямований на розвиток творчого, зокрема дивергентного, мислення. У діяльності, спрямованій на творчий розвиток учня , вчитель повинен враховувати, такі фактори: в діяльності окремі здібності виявляються не ізольовано, а у взаємодії і по відношенню до мети як дещо цілісне; міра інтеграції здібностей в системі конкретної діяльності може мати індивідуальне забарвлення, так як з однією і тією ж продуктивністю окремих функцій у різних осіб результативність їх діяльності буде відрізнятися; кожний індивід характеризується ще й показником інтеграції окремих здібностей по відношенню до різних видів діяльності.

Ефективність розвитку творчих можливостей учнів у процесі навчання значною мірою залежить від врахування при створенні творчої ситуації основних закономірностей і етапів творчого процесу. Закономірності творчого процесу, розвитку творчих якостей особистості накладають певні вимоги на технології, методи, засоби навчання учнів, впливають на зміст навчально-виховної діяльності.

[1, с. 57-58]

Психологи розглядають творчість як одну з вольових рис характеру. Вона полягає "у вмінні орієнтуватися на власний досвід, знання й переконання, а не на тиск чи прохання з боку інших". Самостійною варто вважати людину, якій притаманна сильна воля.

Але поняття "творчість" щодо навчально-виховного процесу не варто трактувати однозначно. Творча діяльність учня передбачає умотивовані й усвідомлені самостійні, нестандартні дії школяра, що завершуються певним результатом. Ця діяльність передбачає керування зі сторони вчителя (як суб’єкта навчально-виховного процесу) діяльністю учня (як об’єкта), управління цим процесом, а саме: спрямування (пояснення мотиву, цілі діяльності), проектування (план, структура дослідження  тощо), підтримки  (навідні запитання, коригування, виправлення, уточнення тощо) .  Будь-яка творча діяльність учня  передбачає його самостійність у процесі навчання. Але самостійна робота буде творчою лише за умови, якщо вона зумовлює розумові та практичні дії школяра, певним чином організовані вчителем, на критично-творчому та творчому рівнях.

   Навчальна діяльність школярів має творчий характер, коли відбувається:

     самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

     визначення нової проблеми у традиційній ситуації;

     бачення структури об’єкта, визначення його функцій;

     комбінування і перетворення раніше відомих способів діяльності у процесі розв’язування нової проблеми;

      створення принципово нового методу, способу, підходу, пояснення. 

Аналізуючи положення психолого-педагогічної науки про творчу самостійну навчальну діяльність учнів, визначаємо її як вид продуктивної навчально-пізнавальної діяльності школярів на основі розвитку творчих здібностей, що забезпечує самореалізацію учнів. Таке навчання передбачає творче здобуття знань, набуття вмінь і навичок та їх застосування, а саме: самостійне використання школярами набутих якостей у нових ситуаціях – комбінування, перетворення відомих раніше способів діяльності, визначення нової проблеми, структури або функцій об’єкта чи розв’язання поставленої проблеми; генерування нових ідей, висунення гіпотез; критичне оцінювання навчального матеріалу або роботи у власних судженнях на основі аналізу, систематизації й узагальнення; обґрунтування думок, доведення їх правильності; створення оригінального нового продукту за допомогою уявлень тощо.

Результатом творчої самостійної діяльності вихованців,  є одержання якісно нових цінностей (об’єктивних чи суб’єктивних), значущих для їх творчого особистісного становлення в роки навчання, розвиток психічних якостей і властивостей учнів.

 

Практичність досвіду роботи

  Я  працюю вчителем початкових класів 17 років.

  На мою думку найважливішою умовою розвитку творчих здібностей молодших школярів є природно – генетичні можливості дітей (задатки). 

   “Наявність чи відсутність таких задатків розподілено генетичним кодом і не залежить від майстерності вчителя, а якщо і залежить, то не в домінуючій степені.

  На думку англійських вчених геном людини складає не тільки рівень розвинутості інтелекту, стан здоров’я, обмінні процеси, але і характер людини – психіку на 80%, і тільки 20% залежить від виховання , навчання  в цілому, отриманого в школі і в сім’ї.  20%  - немало. Ми можемо багато, але ми не можемо все. Ми досягаємо межі можливості дитини. Ніякий учитель не перескочить цих даних. Це наука.”

      [2]

   На друге місце ми маємо ставити інтелектуально-розумові можливості учня.

  Матеріал уроку обов’язково має бути розрахований на 3 категорії учнів, які його сприймають по різному.

Візуал – сприймає очима, думає малюнками. Девіз такої дитини: “Краще раз побачити, ніж 100 раз почути”.

Аудіал – світ звуків збагачує внутрішній світ дитини. Ці діти сприймають інформацію звуками, словами, враховуючи паузи, інтонацію, мелодію, силу голосу і думають теж звуками.

Кінестетики – діти живуть відчуттями, інформацію сприймають через органи чуття, щоб перевірити в існування того чи іншого предмета, потрібно доторкнутись руками. Вони сповнені своїми відчуттями.

Отже є:

·три різних способи сприйняття;

·три різних способи мислення;

·три різних способи вираження своєї думки.

Третьою є умова психологічного врахування секретів сучасного уроку

(за методикою Лозанова)

·Позитивність і асоціації.

·Доброзичлива весела атмосфера.

·Зв'язок між свідомою та підсвідомою частинами уроку.

·Визначення того, про що діти хотіли дізнатись, а потім пригадування, що вони вже знають.

·На початку уроку загальна картина, щоб пізніше частинки ставали на свої місця.

·Малювання карт пам’яті, які показують лише основні гілки, дозволяють учням промальовувати менші гілочки пізніше.

·Підключити всі органи відчуттів (словесна стимуляція, музика, зорові образи, рух, активна участь учнів, ігри).

·Хороший урок завжди будується так, щоб задовольнити всі індивідуальні стилі навчання.

·Найкращий вчитель – активатор, ведучий, тренер, мотиватор, диригент.

·Організація швидкої зміни станів.

[3]

  Четвертою умовою є проектна діяльність учнів.

  Серед освітніх технологій вона набрала широкої популярності. Проектна діяльність – це форма навчально-пізнавальної активності. Її зміст полягає у мотивованому досягненні  свідомо поставленої мети для створення творчих проектів та у забезпеченні єдності і наступності різноманітних аспектів процесу навчання.

  Залучаючи дітей до проектної діяльності, ми розвиваємо в них дослідницькі і творчі здібності, критичне мислення, уміння визначати власну позицію, планувати свій час, свої дії, розвиваємо комунікативні вміння і навички, уміння презентувати результати своїх робіт. Такий вид роботи дає змогу учневі розкрити свої творчі здібності.

  Не менш важливим виховним аспектом  в процесі проектної діяльності є:

-  виховання значущих загальнолюдських цінностей (соціальне партнерство, толерантність, діалог);

-  виховання почуття  відповідальності, самодисципліни і самоорганізації;

-  виховання бажання виконати роботу якісно;

-  вироблення власного погляду на події;

-  усвідомлення значення спільних зусиль, роботи в команді;

-  застосування особистого досвіду учнів та узгодження його з науковим змістом проекту;

-  стимулювання учнів до самооцінки своєї роботи;

-  розвиток організаторських здібностей.

  Кожна людина чи дитина має здібності до того чи іншого типу інтелектуальної діяльності. У різних людей ці здібності виражені різною мірою.

   Керуючись теорією множинного інтелекту Т.Гарднера, розподіляю учнів за інтелектами і підбираю завдання згідно вербального, логіко-математичного, просторового, музичного, міжособистісного, внутрішньо-особистісного, кінестетичного інтелектів.

  Розвиток кожного типу інтелекту в процесі навчання передбачає використання відповідних способів  і методів навчання.

  Така робота розкриває широкі можливості для творчого розвитку учнів.

[1, с. 53]

Використання на практиці

Предмет. Природознавство.

Тема. Вода - дорогоцінний подарунок природи.  Перетворення води.

Мета: формування ключових компетентностей: вміння вчитися –самоорганізовуватися до навчальної діяльності у взаємодії; загальнокультурної – формувати ціннісне ставлення до природи, до всього живого, а саме: усвідомлення функції природи в житті людини, почуття особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальність за них; соціальної –  оволодіння елементарними уміннями та навичками підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання та мирного розв’язання  конфліктів; громадянської – формувати здатності практично мислити, аргументувати думки, приймати рішення;

предметних компетентностей: розширити уявлення про значення води в природі, три стани води і властивості води; формувати уявлення  про умови перетворення води з одного стану в інший; формувати уявлення про значення води в природі, цінність її для людей, про шляхи забруднення і способи охорони від забруднення, про участь учнів в охороні та збереженні води.

Підсумок уроку, рефлексія.

1.                     Вербальний  /лінгвістичний  інтелект.

Завдання. Зібрати науковий матеріал про значення води в природі і житті людини.

2.                     Логіко-математичний інтелект.

Завдання. Дізнатися скільки потрібно людині води на добу.

3.                     Просторовий інтелект.

Завдання. Скласти схему “Гронування” до теми “Стан води”.

 

4.     Міжособистісний інтелект.

       Дискусія “Вода – друг чи ворог?”

5.     Внутрішньо-особистісний інтелект.

Завдання. Розробити власну програму збереження водойм нашої місцевості.

Метод “Прес”  Позиція.   Обґрунтування.  Приклад.  Висновки.

6.     Кінестетичний інтелект.

Завдання. Як зробити воду питною? Зконструювати фільтр. (Робота власними руками)

7.     Музичний інтелект.

Завдання. Пригадати  та виконати пісні пов’язані з поняттям вода.

 

Список використаних джерел

1.     Н 15 Навчання і виховання учнів 4 класу:Методичний посібник для вчителів / Упор. О. Я. Савченко – К.: Видавництво «Початкова школа», 2005. – 640 с.

2.     Поташник М. М. /М.М. Поташник // - Черкаси: Майстер-клас “Управління якістю освіти”, - 2007.

3.     “Рівний доступ до якісної освіти” Укладач Гаряча С.А./С. А. Гаряча